Значення в інших словниках
-
дружок —
дружо́к іменник чоловічого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
-
дружок —
-жка, ч., розм. 1》 Пестл. до друг 1). 2》 Те саме, що друг 1). || зневажл.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
дружок —
(-жка) ч.; мол.; жарт. Чоловічий статевий орган. БСРЖ, 168.
Словник жарґонної лексики української мови
-
дружок —
ДРУГ (людина, зв'язана з ким-небудь довірою, відданістю, спільними поглядами, переконаннями, на яку можна в усьому покластися), БРАТ розм., ДРУЗЯ́КА розм.; ДРУЖИ́ЩЕ розм. (у звертанні); КУНА́К (у кавказьких горців); ПОБРАТИ́М, КАМРА́Т діал. (перев.
Словник синонімів української мови
-
дружок —
ДРУЖО́К, жка́, ч., розм. 1. Пестл. до друг 1. Піду з горя у лісок, Пущу стиха голосок; Пущу стиха голосок, Чи вчує мій дружок (Чуб., V, 1874, 270); Навкруг лужка обійшла, Гей, ніде дружка не знайшла (Укр.. лір.
Словник української мови в 11 томах
-
дружок —
Друг, -га мн. друзі, м. 1) Другъ. Без вірного друга великая туга. Ном. №9021. Годі тобі жити за тихим Дунаєм: ми на тебе, друже, давно вже чигаєм. К. Досв. 28. Разом, друзі! крикнув Карпо. Левиц. Пов. 350. Не так тії сто братів, як сто друзів. Ном.
Словник української мови Грінченка