зек
(-а) ч.; крим., жрм. Ув'язнений. <...> прийшов "зек" з колонії — хтозна, що скажуть, що ми з ним водимось, тут і так на нас око міліції (Ю. Покальчук, Те, що на споді). * У порівн. Щирого злота зливок — талант! / (Мила природа, як зек, в поколіннях, в проточних водах...) (О. Забужко, Диригент Останньої свічки). БСРЖ, 222; СЖЗ, 46; ЯБМ, 1, 384.
Короткий словник жарґонної лексики української мови