кораблик

(-а) ч.,мол. Пестл. до корабель. — Бабки маєш? — Маю. — Кораблик? — Кораблик (В. Канюс, Сентиментальний блюз).

Значення в інших словниках

1. кораблик — кора́блик 1 іменник чоловічого роду корабель кора́блик 2 іменник чоловічого роду старовинний головний убір іст.  Орфографічний словник української мови
2. кораблик — I -а, ч. Зменш.-пестл. до корабель 1). || Дитяча іграшка – човник із паперу, кори тощо. II -а, ч., заст. Старовинний жіночий головний убір.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кораблик — КОРА́БЛИК¹, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до корабе́ль 1. Ніхто з моря кораблика До берега не привертає (Л. Боровиковський); До скали – вже рукою подать. Ще хвилина – й скіпки полетять Від кораблика нашого (П. Воронько); Ім'я цій річечці – Супій.  Словник української мови у 20 томах
4. кораблик — ОЧІ́ПОК (старовинний головний убір заміжньої жінки), ЧЕПЕ́ЦЬ, ЧІПЕ́ЦЬ, ЧІПО́К розм., КИ́ЧКА діал.; ЧУ́ШКА діал. (різновид цього убору); КОРА́БЛИК (з піднятою передньою і задньою частинами).  Словник синонімів української мови
5. кораблик — Кора́блик, -ка, в -ку; -лики, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. кораблик — КОРА́БЛИК¹, а, ч. Зменш.-пестл. до корабе́ль 1. Ніхто з моря кораблика До берега не привертає (Бор., Тв., 1957, 97); До скали — вже рукою подать. Ще хвилина — й скіпки полетять Від кораблика нашого (Воронько, Драгі..  Словник української мови в 11 томах
7. кораблик — Кораблик, -ка м. 1) ум. отъ корабель. А на синім морі пливуть кораблі, а в тих корабликах сидять козаки. Мет. 2) Головной женскій уборъ. В понеділок не очіпок, а кораблик мала, або білую кибалку любо надівала. Мкр. Н. 34.  Словник української мови Грінченка