кораблик
КОРА́БЛИК¹, а, ч.
1. Зменш.-пестл. до корабе́ль 1.
Ніхто з моря кораблика До берега не привертає (Л. Боровиковський);
До скали – вже рукою подать. Ще хвилина – й скіпки полетять Від кораблика нашого (П. Воронько);
Ім'я цій річечці – Супій. Тоді вона була ще судноплавна. Туди якраз кораблик завертав (Л. Костенко);
* Образно. Ми пливемо на хисткому кораблику материнської планети вируючим потоком буття до океану таємниці (О. Бердник);
* У порівн. Вітер хльоскав дощем по голій нехворощі, хата з тьмавим світлом у віконечках безпорадним корабликом билась у безмежному просторі чорного мороку (Микита Чернявський).
2. розм. Дитяча іграшка – човник із паперу, кори і т. ін.
Унизу .. біг .. потік води, і хлопчаки наввипередки пускали паперові кораблики (В. Собко);
Він [восьминіг] добре запам'ятовував предмети і завжди, коли його просили подати палицю, – подавав палицю, просили пластмасовий кораблик – подавав його (І. Росоховатський);
Яка була течія! Паперовий кораблик коливався, нахилявся і кружляв так швидко, що олов'яний солдатик аж тремтів (О. Іваненко, пер. з тв. Г.-К. Андерсена).
3. перев. мн., біол. Те саме, що наути́луси.
Черепашка переважно редукована й добре розвинена лише в найдавніших форм – корабликів (з навч. літ.).
КОРА́БЛИК², а, ч., заст.
Старовинний жіночий головний убір.
Не надіну я серпанка .. Одягнуся, як міщанка, У кораблик і керсет (Я. Щоголів);
Кочубеїха поправила на голові парчевий кораблик, погладила рукою складки контуша (Б. Лепкий);
Ярина .. надівала на голову кораблик (П. Панч);
Кораблик – це невелика шапочка продовгасто-округлої форми. Передні та задні кінці кораблика іноді бувають подвійні, а через це на голові виходить щось на зразок чотирьох вушок, чи ріжків (О. Воропай);
Убрані герої “Енеїди” [І. Котляревського] звичайно ж в український одяг. Особливо багато представлений гардероб української шляхтянки: .. запаска, капот, ковтки, кораблик, .. корсет, кунтуш (В. Русанівський).
Словник української мови (СУМ-20)