кораблеводіння

КОРАБЛЕВОДІ́ННЯ, я, с.

Мистецтво водіння кораблів певним курсом, а також наука, на якій ґрунтується це мистецтво.

На ньому [судні] вчилися суворого і тяжкого мистецтва кораблеводіння молоді сміливці, майбутні мореходи (М. Бажан);

Кораблеводіння передбачає керування кораблем, визначення його курсу та швидкості, здійснення маневру, буксирування та ін. (з навч. літ.);

// Керування кораблем під час плавання.

Правила кораблеводіння передбачені актами міжнародного та внутрішнього права (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. кораблеводіння — кораблеводі́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. кораблеводіння — -я, с. Наука про безпечне, точне та найкоротше плавання корабля в морі від одного місця до іншого. || Керування кораблем під час плавання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кораблеводіння — КОРАБЛЕВОДІ́ННЯ, я, с. Наука про безпечне, точне та найкоротше плавання корабля в морі від одного місця до іншого. Обидва учні вивчали.. спеціальні дисципліни: кораблеводіння, складання морських карт та користування ними (Видатні вітч. географи..  Словник української мови в 11 томах