кугут
(-а) ч.; зневажл.
1. крим. Селянин. БСРЖ, 299; ЯБМ, 1, 483.
2. мол. Провінціял. У нас в гуртожитку одні кугути живуть (Запис 1996 р.). БСРЖ, 39.
3. жрм. Жадібна багата людина. Чабаненко 1992, 2, 223.
Короткий словник жарґонної лексики української мови