Значення в інших словниках
-
кугут —
(-а) ч.; зневажл. 1. крим. Селянин. БСРЖ, 299; ЯБМ, 1, 483. 2. мол. Провінціял. У нас в гуртожитку одні кугути живуть (Запис 1996 р.). БСРЖ, 39. 3. жрм. Жадібна багата людина. Чабаненко 1992, 2, 223.
Словник жарґонної лексики української мови
-
кугут —
Кугут, -та м. 1) = півень. Наш кугут чорнокрилий. Грин. III. 138. 2) Названіе вола съ прямыми, расходящимися въ стороны, рогами. КС. 1898. VII. 44.
Словник української мови Грінченка