лабух
(-а) ч.; муз., крим.; іневажл. Музикант. Ти зненацька збагнеш: / диск-жокей, цей розкошланий лабух, — / То насправді твій кревний, / во людях і музиці, брат (О. Забужко, Диригент останньої свічки); Оксанка не ображається, коли її улюблених лабухів я називаю... Погано називаю (УС, 2001, ч. 25); Є досить мудре прислів'я в ресторанних лабухів "Поспішай повільно" (УМ, 3.02.2000). СЖЗ, 58; ЯБМ, 1, 492.
Короткий словник жарґонної лексики української мови