лабух
ЛА́БУХ, а, ч., жарг.
Музикант, який грає на урочистостях, у ресторанах і т. ін. за плату.
Ти зненацька збагнеш: дискжокей, цей розкошланий лабух, – то насправді твій кревний, во людях і музиці, брат (О. Забужко);
Лабухи сідають, хто де, і починають строїти інструменти (К. Москалець);
Він знаєш ким був ще півроку тому? Топ-менеджером рекламного агентства! А ти думала, він пилянням дерев собі на життя заробляв? Чи лабухом у ресторані? (Г. Вдовиченко).
Словник української мови (СУМ-20)