Значення в інших словниках
-
морда —
мо́рда іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
морда —
(тварини) писок, (свиняча) рило; (людська) ВУЛ. ПИКА; мордяка.
Словник синонімів Караванського
-
морда —
див. лице
Словник синонімів Вусика
-
морда —
-и, ж. 1》 Передня частина голови тварини. 2》 вульг. Про обличчя. || Уживається як лайливе слово.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
морда —
1. пика, писок, пицюра, мармиза, мармуза, мидза, хавка, хавчура, храпа, див. рило 2. це у тварин лише
Словник чужослів Павло Штепа
-
морда —
МО́РДА, и, ж. 1. Передня частина голови тварини. Патлатий Цуцик спочивав; То ляже на бочок, то догори на спинку, Або на лапки морду клав (Л. Глібов); Узяв [син] коня за повід – любовно погладив по морді лисого (А. Головко). 2. вульг. Про обличчя.
Словник української мови у 20 томах
-
морда —
морда вул. обличчя (м, ср, ст)|| = лице ◊ де́рти мо́рду кричати (ср, ст)||дерти писок ◊ залякєрува́ти мо́рду вул. випити надмір алкоголю; напитися (м...
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
морда —
И, ж. Обличчя. ◇ Морда ящиком, морда камінчиком, морда узбека — набундючений вираз обличчя, що говорить «не підходь»; небажання спілкуватись. Ненавиджу міський транспорт: постійно роблю морду ящиком, щоб ніхто не чіплявся.
Словник сучасного українського сленгу
-
морда —
ду́ти гу́бу (мо́рду). Чванитися, пихато поводитися. Новими чванились шапками, І ратник всякий губу дув (І. Котляревський); Дме морду, що й граблями носа не дістанеш! (Укр.. присл..). відставля́ти гу́бу. Дивіться, скільки пошани має в селі голова Петрюк!..
Фразеологічний словник української мови
-
морда —
МО́РДА (передня частина голови тварини), ПИ́СОК, ХРАП, ХРА́ПА розм. (перев. коней, великої рогатої худоби). Мати товче кота мордою в каганець (С. Васильченко); Узяв коня за повід — любовно погладив по морді лисого (А.
Словник синонімів української мови
-
морда —
МО́РДА, и, ж. 1. Передня частина голови тварини. Патлатий Цуцик спочивав; То ляже на бочок, то догори на спинку. Або на лапки морду клав (Гл., Вибр., 1957, 151); Узяв [син] коня за повід — любовно погладив по морді лисого (Головко, І, 1957, 366).
Словник української мови в 11 томах
-
морда —
Мо́рда, -ди ж. Морда, рыло. Підняв морду так, що й кочергою носу не достанеш. Ном. № 2462. З свинячою мордою у бублишний ряд. Ном. № 1037. ум. мордочка. Лисичка і виткнула мордочку. Рудч. Ск. II. 15.
Словник української мови Грінченка