наперсточник

(-а) ч.; маф. Шахрай, який заробляє грою в наперстки. <...> нарвалися на наперсточників<...> (Є. Пашковський, Безодня). ЯБМ, 2, 67.

Значення в інших словниках

1. наперсточник — напе́рсточник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. наперсточник — див. брехливий  Словник синонімів Вусика
3. наперсточник — -а, ч. Шахрай, який промишляє азартною грою, в якій кулька прикривається скляночками, що нагадують наперсток.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. наперсточник — НАПЕ́РСТОЧНИК, а, ч., розм. Той, хто захоплюється азартною грою з наперстком або організовує її. Треба засвоїти елементарне правило – не грати ні в які ігри з наперсточниками (із журн.).  Словник української мови у 20 томах