наївний

син.

мудак, наївняк, олень, пальцем роблений, фраєр.

Значення в інших словниках

1. наївний — наї́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. наївний — Недосвідчений, «зелений», довірливий, нехитрий, небитий, безхитрий, простакуватий; (сон) невинний; ім. НАЇВНІСТЬ, дитинність і п. ф. від НАЇВНИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. наївний — [найіўнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. наївний — -а, -е. Простодушно-довірливий, який не має життєвого досвіду; безпосередній, недосвідчений. || Який виражає, виявляє недосвідченість, простодушність і т. ін. || Викликаний життєвою недосвідченістю, необізнаністю. || Безпосередньо-простий, без хитрощів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. наївний — Довірливий, легковір, дитинський, див. добродушний  Словник чужослів Павло Штепа
6. наївний — НАЇ́ВНИЙ, а, е. Простодушно-довірливий, який не має життєвого досвіду; безпосередній, недосвідчений. Вона розсміялась. Не знала, що Славко такий наївний (Л. Мартович); Хоч вона була наївна, але все ж розуміла, що не для праці куплено її на вагу золота (З.  Словник української мови у 20 томах
7. наївний — ПРОСТОДУ́ШНИЙ (який не вміє хитрувати, не схильний до хитрощів; властивий такій людині), НЕХИ́ТРИЙ, НЕЛУКА́ВИЙ, ПРО́СТИ́Й, ПРОСТАКУВА́ТИЙ, НАЇ́ВНИЙ, БЕЗХИ́ТРІСНИЙ розм.; НЕВИ́ННИЙ (як дитина; як у дитини).  Словник синонімів української мови
8. наївний — Наї́вний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. наївний — НАЇ́ВНИЙ, а, е. Простодушно-довірливий, який не має життєвого досвіду; безпосередній, недосвідчений. Вона розсміялась. Не знала, що Славко такий наївний (Март., Тв.  Словник української мови в 11 томах