німий —
-а, -е. 1》 Який не говорить, позбавлений здатності говорити. || у знач. ім. німий, -мого, ч.; німа, -мої, ж. Людина, позбавлена здатності говорити. || Який виражається без участі мови.
Великий тлумачний словник сучасної мови
німий —
НІМИ́Й, а́, е́. 1. Який, з огляду на фізіологічну ваду, не може говорити, позбавлений здатності говорити. Він згадав, .. як побив німого старця (Г.
Словник української мови у 20 томах
німий —
БЕЗМО́ВНИЙ (про людину — який нічого не говорить, не подає голосу), БЕЗГОЛО́СИЙ розм., БЕЗГЛА́СНИЙ рідше; МОВЧАЗНИ́Й, МОВЧАЗЛИ́ВИЙ, МОВЧУ́ЩИЙ розм., заст. (який мовчить, не вступає в розмову); НІМИ́Й підсил., НІМО́ТНИЙ підсил., перев. поет.
Словник синонімів української мови
німий —
Німи́й, -ма́, -ме́
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
німий —
НІМИ́Й, а́, е́. 1. Який не говорить, позбавлений здатності говорити. Він згадав, ..як побив німого старця (Кв.-Осн., II, 1956, 246); Влаштувався Дорош на квартиру до Сергія Золотаренка та його німої сестри Саньки (Тют., Вир, 1964, 121); // у знач. ім.
Словник української мови в 11 томах