Значення в інших словниках
-
палець —
па́лець іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
палець —
(руки) пучка, ур. перст; (великий) палюх, (мізинний) мізинець; (на зубчатці) зубець; пальчик, пальча.
Словник синонімів Караванського
-
палець —
[палеиц'] -л'ц'а, ор. -л'цеим, м. (на) -л'ц'і, р. мн. -л'ц'іў
Орфоепічний словник української мови
-
палець —
-льця, ч. 1》 Одна з п'яти рухомих кінцевих частин кисті руки або ступні ноги у людини. Великий палець. Вказівний палець. Барабанні пальці мед. — пальці, які спостерігаються при хронічних захворювавнях серця та легень.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
палець —
(великий) палюх
Словник чужослів Павло Штепа
-
палець —
ПА́ЛЕЦЬ, льця, ч. 1. Одна з п'яти рухомих кінцевих частин кисті руки або ступні ноги у людини. – А це що? .. – враз скрикнула Гашіца і вхопила Йона за палець, на якому блищала дорога для нього каблучка від Домніки (М.
Словник української мови у 20 томах
-
палець —
па́лець: ◊ смолу́ на па́льцях мати́ → смола
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
палець —
Ані пальця обвинути. Нема нічогісінько, дуже бідні. Голий, як палець. Значіння, що й попереднє. Дай йому палець, а він за руку тягне. Захланний. З малими претенсіяміг ставить найбільші домагання. Дивиться крізь пальці. Удає, що не бачить.
Приповідки або українсько-народня філософія
-
палець —
(аж) па́льці зна́ти. Що-небудь невправно, невміло зроблене, невдало приховане; відчутно, помітно. Бреше, аж пальці знати (Укр.. присл..); Пархім орав. У плуг молодичків він здумав попитати: Пішли Бички вихрить — аж пальці знати (Л.
Фразеологічний словник української мови
-
палець —
ПА́ЛЕЦЬ (на руці), ПЕРСТ заст., уроч.; ПА́ЛЮХ діал. (перев. великий). На товстих куцих пальцях блищали важкі персні (І. Нечуй-Левицький); Боян персти розправив віщі, і під ними струни загули (Н. Забіла); — Треба наперсток собі купити.
Словник синонімів української мови
-
палець —
Па́лець, па́льця, па́льцеві, па́льцем, на па́льці; па́льці, -ців, -цях
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
палець —
ПА́ЛЕЦЬ, льця, ч. 1. Одна з п’яти рухомих кінцевих частин кисті руки або ступні ноги у людини. — А це що? .. — враз скрикнула Гашіца і вхопила Йона за палець, на якому блищала дорога для нього каблучка від Домніки (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах