1. Словник жарґонної лексики української мови

палець

(-льця) ч.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. палець — па́лець іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. палець — (руки) пучка, ур. перст; (великий) палюх, (мізинний) мізинець; (на зубчатці) зубець; пальчик, пальча. Словник синонімів Караванського
  3. палець — [палеиц'] -л'ц'а, ор. -л'цеим, м. (на) -л'ц'і, р. мн. -л'ц'іў Орфоепічний словник української мови
  4. палець — -льця, ч. 1》 Одна з п'яти рухомих кінцевих частин кисті руки або ступні ноги у людини. Великий палець. Вказівний палець. Барабанні пальці мед. — пальці, які спостерігаються при хронічних захворювавнях серця та легень. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. палець — (великий) палюх Словник чужослів Павло Штепа
  6. палець — ПА́ЛЕЦЬ, льця, ч. 1. Одна з п'яти рухомих кінцевих частин кисті руки або ступні ноги у людини. – А це що? .. – враз скрикнула Гашіца і вхопила Йона за палець, на якому блищала дорога для нього каблучка від Домніки (М. Словник української мови у 20 томах
  7. палець — па́лець: ◊ смолу́ на па́льцях мати́ → смола Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. палець — Ані пальця обвинути. Нема нічогісінько, дуже бідні. Голий, як палець. Значіння, що й попереднє. Дай йому палець, а він за руку тягне. Захланний. З малими претенсіяміг ставить найбільші домагання. Дивиться крізь пальці. Удає, що не бачить. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. палець — (аж) па́льці зна́ти. Що-небудь невправно, невміло зроблене, невдало приховане; відчутно, помітно. Бреше, аж пальці знати (Укр.. присл..); Пархім орав. У плуг молодичків він здумав попитати: Пішли Бички вихрить — аж пальці знати (Л. Фразеологічний словник української мови
  10. палець — ПА́ЛЕЦЬ (на руці), ПЕРСТ заст., уроч.; ПА́ЛЮХ діал. (перев. великий). На товстих куцих пальцях блищали важкі персні (І. Нечуй-Левицький); Боян персти розправив віщі, і під ними струни загули (Н. Забіла); — Треба наперсток собі купити. Словник синонімів української мови
  11. палець — Па́лець, па́льця, па́льцеві, па́льцем, на па́льці; па́льці, -ців, -цях Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. палець — ПА́ЛЕЦЬ, льця, ч. 1. Одна з п’яти рухомих кінцевих частин кисті руки або ступні ноги у людини. — А це що? .. — враз скрикнула Гашіца і вхопила Йона за палець, на якому блищала дорога для нього каблучка від Домніки (Коцюб. Словник української мови в 11 томах