палець
Ані пальця обвинути.
Нема нічогісінько, дуже бідні.
Голий, як палець.
Значіння, що й попереднє.
Дай йому палець, а він за руку тягне.
Захланний. З малими претенсіяміг ставить найбільші домагання.
Дивиться крізь пальці.
Удає, що не бачить.
Довгі пальці має.
Любить красти.
Дам тобі п'ять пальців, а шосту долоню.
Ударю, що попам'ятаєш.
З пальця того не виссав.
Я того не здумав.
Котрого пальця не рубай, то болить.
Всі пальці становлять одну цілість. Діти усі однакові для родичів.
Межи двері пальців не клади, бо притиснуть.
Не роби того, що принесе шкоду.
Мене мої пальці годують.
Я живу своєю працею.
Мусів у те свої пальці вмачати.
Коли хто мішається в чуже діло ради користи.
Не клади пальців нікому в зуби, бо вкусить.
Не мішайся в чуже діло, бо потерпиш.
Про оден палець не каліка.
Мала шкода не нівечить цілости.
Сам, як палець.
Сам один, бо не має ніякої родини.
Старші пальці, як видельці.
Вилки видумав чоловік. Чоловік старший від усіх винаходів.
Так, якби у пальці тріс.
Сталося дуже скоро й несподівано.
Не клади в ріт пальця, бо відкусить.
Не довіряй лихій людині, бо матимеш від неї неприємності.
Одним пальцем і голки не вдержиш.
Сам нічого не зможеш зробити.
Пальцем потопу не заставиш.
Коли хочуть зарадити біді занадто малими засобами.
Значення в інших словниках
- палець — па́лець іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- палець — (руки) пучка, ур. перст; (великий) палюх, (мізинний) мізинець; (на зубчатці) зубець; пальчик, пальча. Словник синонімів Караванського
- палець — [палеиц'] -л'ц'а, ор. -л'цеим, м. (на) -л'ц'і, р. мн. -л'ц'іў Орфоепічний словник української мови
- палець — -льця, ч. 1》 Одна з п'яти рухомих кінцевих частин кисті руки або ступні ноги у людини. Великий палець. Вказівний палець. Барабанні пальці мед. — пальці, які спостерігаються при хронічних захворювавнях серця та легень. Великий тлумачний словник сучасної мови
- палець — (великий) палюх Словник чужослів Павло Штепа
- палець — ПА́ЛЕЦЬ, льця, ч. 1. Одна з п'яти рухомих кінцевих частин кисті руки або ступні ноги у людини. – А це що? .. – враз скрикнула Гашіца і вхопила Йона за палець, на якому блищала дорога для нього каблучка від Домніки (М. Словник української мови у 20 томах
- палець — па́лець: ◊ смолу́ на па́льцях мати́ → смола Лексикон львівський: поважно і на жарт
- палець — (-льця) ч. Словник жарґонної лексики української мови
- палець — (аж) па́льці зна́ти. Що-небудь невправно, невміло зроблене, невдало приховане; відчутно, помітно. Бреше, аж пальці знати (Укр.. присл..); Пархім орав. У плуг молодичків він здумав попитати: Пішли Бички вихрить — аж пальці знати (Л. Фразеологічний словник української мови
- палець — ПА́ЛЕЦЬ (на руці), ПЕРСТ заст., уроч.; ПА́ЛЮХ діал. (перев. великий). На товстих куцих пальцях блищали важкі персні (І. Нечуй-Левицький); Боян персти розправив віщі, і під ними струни загули (Н. Забіла); — Треба наперсток собі купити. Словник синонімів української мови
- палець — Па́лець, па́льця, па́льцеві, па́льцем, на па́льці; па́льці, -ців, -цях Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- палець — ПА́ЛЕЦЬ, льця, ч. 1. Одна з п’яти рухомих кінцевих частин кисті руки або ступні ноги у людини. — А це що? .. — враз скрикнула Гашіца і вхопила Йона за палець, на якому блищала дорога для нього каблучка від Домніки (Коцюб. Словник української мови в 11 томах