панкувати

(-ую, -уєш) недок.; мол. Вести спосіб життя панка (декларувати відмову від дійсности своєю поведінкою, зовнішнім виглядом, підкресленою байдужістю до решти суспільства). БСРЖ, 417; ПСУМС, 50.

Значення в інших словниках

1. панкувати — панкува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. панкувати — ПАНКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Вести спосіб життя панка; дотримуватися поглядів панків. Доки мас-медіа на повну силу займалися мiфотворенням, розповiдаючи, що “більшу частину вiсiмдесятих Велш панкував у Лондонi...  Словник української мови у 20 томах
3. панкувати — Ую, -уєш, недок. Належати до субкультури панків, вести панківський спосіб життя. Він панкує, скільки я його знаю.  Словник сучасного українського сленгу