поганяло
(-а) с.; крим., мол. Кличка, прізвисько. Останнього [Ломбрадорця] ніхто і в голові не тримав — звідки взялося таке чудернацьке поганяло (О. Ульяненко, Рецидив); Навіть спостерігаючи тривалий час за творчістю музиканта, я дізнався дещо новеньке... Наприклад, те, що Олег у дитинстві був доволі гладким, за що й отримав відповідне "паганяло" (Книжник, 2001, № 24). БСРЖ, 443; ПСУМС, 55; СЖЗ, 81.
Короткий словник жарґонної лексики української мови