Словник жарґонної лексики української мови

підставляти

(-яю, -яєш) недок., кого; мол. Робити комусь навмисне неприємність. Зрозумівши, що його підставляють, Порох уперся рогом і все заперечував (А. Кокотюха, Повернення сентиментального гангстера).

Короткий словник жарґонної лексики української мови

Значення в інших словниках

  1. підставляти — підставля́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. підставляти — (під що) ставити; (до чого) приставляти; (кишеню) наставляти; (голову) ІД. наражатися на небезпеку <�ризик>.  Словник синонімів Караванського
  3. підставляти — -яю, -яєш, недок., підставити, -влю, -виш; мн. підставлять; док., перех. 1》 Ставити що-небудь під щось. || Установлювати підпірку під що-небудь; підпирати чим-небудь щось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. підставляти — ПІДСТАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПІДСТА́ВИТИ, влю, виш; мн. підста́влять; док., кого, що. 1. Ставити що-небудь під щось. Б'ють джерела [сивухи]... пан-гульвіса Кухоль підставляє (П.  Словник української мови у 20 томах
  5. підставляти — підклада́ти (підсува́ти, підставля́ти і т. ін.) / підкла́сти (підсу́нути, підста́вити і т. ін.) свиню́ кому. Навмисне чи ненароком завдавати кому-небудь прикрощів, чинити підлість або діяти підступно проти когось. Була (вихователька) сувора, ображена.  Фразеологічний словник української мови
  6. підставляти — ДОБИРА́ТИ (вибираючи, знаходити найвідповідніше для чогось), ПІДБИРА́ТИ, ВИШУ́КУВАТИ, ПІДШУ́КУВАТИ, ПРИБИРА́ТИ розм., ДОШУ́КУВАТИ діал.; ПІДСТАВЛЯ́ТИ (за певним зразком); ПРИДУ́МУВАТИ (перев. слово, фразу тощо). — Док.  Словник синонімів української мови
  7. підставляти — ПІДСТАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПІДСТА́ВИТИ, влю, виш; мн. підста́влять; док., перех. 1. Ставити що-небудь під щось. Б’ють джерела [сивухи]… пан-гульвіса Кухоль підставляє (Г.-Арт., Байки..  Словник української мови в 11 томах
  8. підставляти — Підставля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. підставити, -влю, -виш, гл. 1) Подставлять, подставить. Підстав, дівко, коновочку під гадючу головочку. Чуб. V. 915. Уже тепер годі за вас підставляти шию. МВ. І. 138. 2) — що. Замѣнять, замѣнить чѣмъ, дать въ замѣну.  Словник української мови Грінченка