розкумарка
(-и) ж.; нарк. Зняття абстинентного синдрому (ломки) за допомогою невеликої дози наркотику. За що б його виміняти прокопану в блатних? І на розкумарку, коли перестане пекти драбинно обстрижена голова <...> (Є. Пашковський, Безодня). БСРЖ, 502.
Короткий словник жарґонної лексики української мови