рябчик
(-а) ч.
1. морськ., крим. Флотський тільник. БСРЖ, 519; СЖЗ, 90; ЯБМ, 2, 308.
2. жрм. Радянський рубль. Коли Бурмило зайшов до кімнати, де борсався на ліжку у п'яних видіннях Мейдик, в кишені його джинсової куртки вже лежала сотня "свіженьких рябчиків" (В. Врублевський, Замах на генсека); <...> — Ти особисто багато знаєш людей, котрі частіше одного разу в десять років возять у звичайних "Жигулях" півмільйона рябчиків? (А. Кокотюха, Шлюбні ігрища жаб). БСРЖ, 519; СЖЗ, 90; ЯБМ, 2, 308.
3. тюр. Наряд на роботу поза чергою. БСРЖ, 519; СЖЗ, 90.
Короткий словник жарґонної лексики української мови