страва

син.

несмачна, невисокої якости: баланда, бевка.

Значення в інших словниках

1. страва — стра́ва іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. страва — ЗБ. їжа, харч, харчі, наїдки, їство, ур. трапеза, д. їда, з. потрава.  Словник синонімів Караванського
3. страва — див. вариво; їда  Словник синонімів Вусика
4. страва — [страва] -вие, д. і м. -в'і  Орфоепічний словник української мови
5. страва — СТРА́ВА, и, ж. 1. Приготовлені для споживання продукти харчування. Наймичка подала на стіл обід, але ні мати, ні батько й за стіл не сіли й ложки в страву не вмочили (І. Нечуй-Левицький); Прислужник затріщав, називаючи кожну страву.  Словник української мови у 20 томах
6. страва — Ані печі, ані лави, і на столі нема страви. Про дуже бідну хату. За такої страви ляжеш вздовж лави. На малопоживній їжі не зможеш довго виконувати тяжкої роботи, бо захворієш і помреш.  Приповідки або українсько-народня філософія
7. страва — -и, ж. 1》 Приготовлені для їди продукти харчування. 2》 Те, що їдять, вживають для харчування; їжа, харчі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
8. страва — Ї́ЖА (те, що їдять люди, тварини), ЇДА́ розм., ПОЖИ́ВА розм., ПОЖИ́ВОК розм., ПОКО́РМ розм., СПОЖИ́ВА розм., ПОТРА́ВА рідше, СПОЖИ́ВОК рідше, СПОЖИ́ТОК рідко, ЇСТВО́ заст., ЇДЛО́ діал., З'Ї́ЖА діал., ПОЖИ́ТОК діал.; СТРА́ВА, ЇСТІВНЕ́, ЗАЖИ́ВОК заст.  Словник синонімів української мови
9. страва — Стра́ва, -ви; стра́ви, страв  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. страва — СТРА́ВА, и, ж. 1. Приготовлені для їди продукти харчування. Наймичка подала на стіл обід, але ні мати, ні батько й за стіл не сіли й ложки в страву не вмочили (Н.-Лев., VII, 1966, 274); Прислужник затріщав, називаючи кожну страву.  Словник української мови в 11 томах
11. страва — Страва, -ви ж. Кушанье, пища, кормъ, продовольствіе. Ой нате вам, рибалочки, ще й соли на страву. Мет. 18.  Словник української мови Грінченка