страва

СТРА́ВА, и, ж.

1. Приготовлені для їди продукти харчування.

Наймичка подала на стіл обід, але ні мати, ні батько й за стіл не сіли й ложки в страву не вмочили (Н.-Лев., VII, 1966, 274);

Прислужник затріщав, називаючи кожну страву. — Давай мені котлетів [котлет], то саме по моїх зубах, — рішив Рубець (Мирний, III, 1954, 268);

Обідають вони на веранді. І хоч борщ Віталиків зовсім розварився та ще й пересолений, але вони обоє присьорбують страву охоче, мати навіть підхвалює (Гончар, Тронка, 1963, 95);

Микола таки догодив друзям. Каша — бо юшкою ту страву ніяк не можна було назвати — сподобалась (Збан., Курил. о-ви, 1963, 57).

Приставля́ти (приста́вити) стра́ву див. приставля́ти.

2. Те, що їдять, вживають для харчування; їжа, харчі.

Килина більше тямила в куховарстві, ніж Олеся, — Олеся тільки псувала страву (Н.-Лев., III, 1956, 133);

Прийшов він раз обідать до Дем’яна, А у Дем’яна страва добрая була: І маслечко, і сало, і сметана (Гл., Вибр., 1957, 211);

Ми побачили серед подвір’я довгий стіл, рясно заставлений пляшками й стравами (Жур., Вечір.., 1958, 267).

Значення в інших словниках

1. страва — стра́ва іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. страва — ЗБ. їжа, харч, харчі, наїдки, їство, ур. трапеза, д. їда, з. потрава.  Словник синонімів Караванського
3. страва — див. вариво; їда  Словник синонімів Вусика
4. страва — [страва] -вие, д. і м. -в'і  Орфоепічний словник української мови
5. страва — СТРА́ВА, и, ж. 1. Приготовлені для споживання продукти харчування. Наймичка подала на стіл обід, але ні мати, ні батько й за стіл не сіли й ложки в страву не вмочили (І. Нечуй-Левицький); Прислужник затріщав, називаючи кожну страву.  Словник української мови у 20 томах
6. страва — Ані печі, ані лави, і на столі нема страви. Про дуже бідну хату. За такої страви ляжеш вздовж лави. На малопоживній їжі не зможеш довго виконувати тяжкої роботи, бо захворієш і помреш.  Приповідки або українсько-народня філософія
7. страва — син. несмачна, невисокої якости: баланда, бевка.  Словник жарґонної лексики української мови
8. страва — -и, ж. 1》 Приготовлені для їди продукти харчування. 2》 Те, що їдять, вживають для харчування; їжа, харчі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
9. страва — Ї́ЖА (те, що їдять люди, тварини), ЇДА́ розм., ПОЖИ́ВА розм., ПОЖИ́ВОК розм., ПОКО́РМ розм., СПОЖИ́ВА розм., ПОТРА́ВА рідше, СПОЖИ́ВОК рідше, СПОЖИ́ТОК рідко, ЇСТВО́ заст., ЇДЛО́ діал., З'Ї́ЖА діал., ПОЖИ́ТОК діал.; СТРА́ВА, ЇСТІВНЕ́, ЗАЖИ́ВОК заст.  Словник синонімів української мови
10. страва — Стра́ва, -ви; стра́ви, страв  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. страва — Страва, -ви ж. Кушанье, пища, кормъ, продовольствіе. Ой нате вам, рибалочки, ще й соли на страву. Мет. 18.  Словник української мови Грінченка