Короткий словник жарґонної лексики української мови
Значення в інших словниках
трон —
трон іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
трон —
(царський) крісло, П. ПРЕСТІЛ
Словник синонімів Караванського
трон —
Крісло для правлячого архиєрея, установлене на горньому місці, а також крісло, яке ставлять -на архиєрейський амвон; крісло; кафедра
Словник церковно-обрядової термінології
трон —
(грец. θρόνος) багато оздоблене крісло на підвищенні, місце монарха під час урочистих церемоній; престол.
Словник іншомовних слів Мельничука
трон —
ТРОН, у, ч. Багато оздоблене крісло на спеціальному підвищенні – місце монарха під час урочистих церемоній у палаці. На золотому троні сидів старий цар Карапет з сивою довгою бородою (І. Нечуй-Левицький); Батий поклав руку на золоте поруччя трону.
Словник української мови у 20 томах
трон —
-у, ч. 1》 Багато оздоблене крісло на спеціальному підвищенні – місце монарха під час урочистих церемоній у палаці. 2》 перен. Влада монарха, монархічне правління.
Великий тлумачний словник сучасної мови
трон —
сиді́ти на тро́ні (на престо́лі). Царювати, правити, бути монархом. В 30-х роках ХVІІІ ст., коли на царському престолі сиділа Анна Іванівна, фактична влада була в руках німецької партії (Видатні вітч. географи..).
Фразеологічний словник української мови
трон —
ТРОН (місце монарха; влада монарха); ПРЕСТО́Л (зараз перев. влада монарха); КОРО́НА (влада монарха). Королева встала з трону (І. Нечуй-Левицький); Люди поприносили цареві гостинець — золота та дороге каміння — і посипали ними престол (А.
Словник синонімів української мови
трон —
Трон, -ну; тро́ни, -нів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
трон —
ТРОН, у, ч. Багато оздоблене крісло на спеціальному підвищенні — місце монарха під час урочистих церемоній у палаці. На золотому троні сидів старий цар Карапет з сивою довгою бородою (Н.-Лев., IV, 1956, 23); Батий поклав руку на золоте поруччя трону.
Словник української мови в 11 томах
трон —
(грец.) Парадне крісло царської особи, пишне оздоблення якого розраховувалось на урочисті прийоми.
Архітектура і монументальне мистецтво
трон —
Трон, -ну м. 1) Престолъ, тронъ. Грин. III. 642. Сидить Бог на золотім троні. Гн. І. 83. Пан на троні, а хлоп на ослоні. Ном. № 1146. 2) Очищенная сосновая смола. Радом. у. 3) = трін. Правоб.
Словник української мови Грінченка