урюк
(-а) ч.; крим.; ірон. або зневажл. Казах, татарин. БСРЖ, 615; ЯБМ, 2, 453. // Житель Середньої Азії. — Ти, Яромурче, хто? — Тобто? — Урюк? — Тобто? — Ну, тобто. Схож на чучмека (Р. Кухарук, Любити хлопчика). Югановы, 229.
Короткий словник жарґонної лексики української мови