халдей

(-я) ч.

1. крим., мол. Офіціянт. <...> він допив каву, поклав на стіл купюру. — Віддаси халдеєві, скажеш — від мене (А. Кокотюха, Повернення сентиментального гангстера). БСРЖ, 640; СЖЗ, 108; ЯБМ, 2, 483.

2. крим. Людина на побігеньках. БСРЖ, 640; СЖЗ, 108; ЯБМ, 2, 483.

3. крим. Учитель загальноосвітньої школи при виправно-трудовій установі. БСРЖ, 640; СЖЗ, 108; ЯБМ, 2, 483.

Значення в інших словниках

1. халдей — халде́й іменник чоловічого роду, істота іст.  Орфографічний словник української мови
2. халдей — ХАЛДЕ́Й див. халде́ї.  Словник української мови у 20 томах
3. халдей — див. халдеї.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. халдей — ХАЛДЕ́Й див. халде́ї.  Словник української мови в 11 томах