шакал
(-а) ч.; зневажл.
1. тюр.; зневажл. Засуджений, який грабує співкамерників. БСРЖ, 680; СЖЗ, 114; ЯБМ, 2, 544.
2. крим., жрм. Нахабна людина. <...> здимів у пошуках того шакала й падли - <...> амбала на кликуху Кран (Г. Цимбалюк, Останні проводи). БСРЖ, 680; СЖЗ, 114; ЯБМ, 2, 544.
Короткий словник жарґонної лексики української мови