Значення в інших словниках
-
шакал —
див. ХИЖАК; П. дрібний дряпіжка; (- злодійчука) торбохват, хапокниш.
Словник синонімів Караванського
-
шакал —
див. жорстокий
Словник синонімів Вусика
-
шакал —
[шакал] -ла, м. (на) -л'і/-лов'і, мн. -лие, -л'іy
Орфоепічний словник української мови
-
шакал —
ШАКА́Л, а, ч. 1. Хижак родини собачих, який живиться перев. падаллю. А що ж я знаю? Те, що ми в пустині, що на безвідді, що на нас чигають шакали, барси, тигри, хиже птаство (Леся Українка); * У порівн.
Словник української мови у 20 томах
-
шакал —
шака́л іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
шакал —
(-а) ч.; зневажл. 1. тюр.; зневажл. Засуджений, який грабує співкамерників. БСРЖ, 680; СЖЗ, 114; ЯБМ, 2, 544. 2. крим., жрм. Нахабна людина. <...> здимів у пошуках того шакала й падли - <...> амбала на кликуху Кран (Г. Цимбалюк, Останні проводи). БСРЖ, 680; СЖЗ, 114; ЯБМ, 2, 544.
Словник жарґонної лексики української мови
-
шакал —
-а, ч. 1》 Хижак родини собачих, що живиться перев. падаллю. 2》 перен., розм. Жадібна, хижа людина. || Уживається як лайливе слово.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
шакал —
Шака́л, -ла; -ка́ли, -лів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
шакал —
ШАКА́Л, а, ч. 1. Хижак родини собачих, що живиться перев. падаллю. А що ж я знаю? Те, що ми в пустині, що на безвідді, що на нас чигають шакали, барси, тигри, хиже птаство (Л. Укр., І, 1951, 169); *У порівн.
Словник української мови в 11 томах