біжучий —
біжу́чий прикметник
Орфографічний словник української мови
біжучий —
Біжу́чий. Поточний. Міністерство просьвіти призначило на підмоги на біжучий рік 200 зр[иньских] (Б., 1895, 15, 3); Канцелярия товариства полагоджує звичайні біжучі справи адміністрацийні: стягає чинші, оплачує припадаючі податки ірати позичкові...
Українська літературна мова на Буковині
біжучий —
-а, -е. 1》 Який біжить, тече; проточний, бігучий (у 2 знач.). Біжуча вода. 2》 перен. Який відбувається, здійснюється тепер; поточний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
біжучий —
Поточний, сучасний, теперішній, цей
Словник чужослів Павло Штепа
біжучий —
ПРОТО́ЧНИЙ (ПРОТІ́ЧНИЙ рідше) (про воду, водойму — який тече, не стоячий), ТЕКУ́ЧИЙ, БІГУ́ЧИЙ, БІЖУ́ЧИЙ. — Щоб не пересихала (річка), її в селах греблями перепиняють — роблять проточні ставки (О. Сизоненко); Озеро невелике, з півтора кілометра.
Словник синонімів української мови
біжучий —
БІЖУ́ЧИЙ, а, е. 1. Який біжить, тече; проточний, бігучий (у 2 знач.). Біжуча вода. 2. перен. Який відбувається, здійснюється тепер; поточний. Далі почалися розмови про всякі біжучі діла (Фр.
Словник української мови в 11 томах