біжучий
БІЖУ́ЧИЙ, а, е.
1. Який біжить, тече; проточний, бігучий (у 2 знач.).
Біжуча вода.
2. перен. Який відбувається, здійснюється тепер; поточний.
Далі почалися розмови про всякі біжучі діла (Фр., V, 1951, 389);
— Біжучі події примусили мене звернути увагу на вузькі місця нашої роботи (Ів., Вел. очі, 1956, 91).
Словник української мови (СУМ-11)