гатити
гати́ти 1. бити (м, ср, ст)|| = валити
2. ударяти, стукати (м, ср, ст): Чого так гатиш в двері, думаєш, що в нас всі глухі, цілком терпцю не маєш (Авторка)||гримати
Лексикон львівський: поважно і на жартгати́ти 1. бити (м, ср, ст)|| = валити
2. ударяти, стукати (м, ср, ст): Чого так гатиш в двері, думаєш, що в нас всі глухі, цілком терпцю не маєш (Авторка)||гримати
Лексикон львівський: поважно і на жарт