гра

гра:

◊ входити в гру мати значення, вагу; бути значущим, впливовим (ст): Мій дядько Володимир Шухевич... товаришував зі всіма професорами в нашій гімназії, так що в дійсності він тут входив в гру, а не моя мала ростом і умом особа (Шухевич)

Значення в інших словниках

1. гра — (розважальне заняття) забава, розм. гулянка, заст. ігрище.  Словник синонімів Полюги
2. гра — Іноді виникають труднощі у відмінюванні цього іменника. Хибне вживання певних форм зрідка бачимо і в друкованому тексті. Приміром, у Панаса Мирного: “Ігра їх (дівчат) така – беруться ключем за руки і, співаючи, пробігають попід руками першої пари.  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
3. гра — гра іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири гри  Орфографічний словник української мови
4. гра — Забава, забавка, грище, гулянка; У ФР. спорт, розвага; (променів) мигтіння, мерехтіння, переливання; (оркестри) виступ, (артиста) виконання; (дипломатична) інтрига, таємний маневр; ігрище, граття, грання.  Словник синонімів Караванського
5. гра — -и, ж. (мн. ігри, ігор). 1》 Дія за знач. грати 2), гратися 1); забава. || Заняття дітей. 2》 Підпорядковане сукупності правил, прийомів або основане на певних умовах заняття, що є розвагою або розвагою та спортом одночасно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. гра — ГРА, и, ж. (мн. і́гри, і́гор). 1. Дія за знач. гра́ти 2, гра́тися 1; забава. Оксано, Оксано! .. де твої танці та скоки? де твої ігри та щебетання?.. (Г. Квітка-Основ'яненко); // Заняття дітей.  Словник української мови у 20 томах
7. гра — гра з відкри́тими ко́зирями. Дії, розмова без приховування правди, справжніх намірів, задумів і т. ін. — Ну, скажімо, засудження до розстрілу. Було? — Багрича пересмикнуло. Це вже гра з відкритими козирями.— Ви що — ясновидиця? — Ні, я лікар (Л.  Фразеологічний словник української мови
8. гра — ГРА — форма вільного самовиявлення людини, котра передбачає реальну відкритість світові можливого й розгортається — як імпровізація, змагання або як вистава, репрезентація певних ситуацій, смислів, стану речей.  Філософський енциклопедичний словник
9. гра — ГРА (розважальне заняття), ЗАБА́ВА, ЗА́БАВКА, ГРИ́ЩЕ перев. мн., І́ГРАШКА рідше, ГУ́ЛЯ́НКА рідше, І́ГРИЩЕ заст. Я часто заставала їх за розмовою або за якоюсь дитячою грою (Леся Українка); Незчулася (Василина)...  Словник синонімів української мови
10. гра — Гра, гри, грі, гро́ю; і́гри, і́гор  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. гра — ГРА, и , ж. (мн. і́гри, і́гор). 1. Дія за знач. гра́ти² 2, гра́тися 1; забава. Оксано, Оксано!..де твої танці та скоки? де твої ігри та щебетання?.. (Кв.-Осн., II, 1956, 443); // Заняття дітей.  Словник української мови в 11 томах
12. гра — Гра, гри ж. Игра. Федьк. І. 135.  Словник української мови Грінченка