гра
ГРА, и , ж. (мн. і́гри, і́гор).
1. Дія за знач. гра́ти² 2, гра́тися 1; забава.
Оксано, Оксано!..де твої танці та скоки? де твої ігри та щебетання?.. (Кв.-Осн., II, 1956, 443);
// Заняття дітей.
Обидві дівчини, мала і велика, були між собою у щирій приязні, я часто заставала їх за розмовою або якоюсь дитячою грою (Л. Укр., III, 1952, 612);
В ряді праць показано роль гри, що є провідною діяльністю в дошкільному віці, в розвитку мислення дітей (Рад. психол. наука.., 1958, 184).
◊ Гра з вогне́м — дуже небезпечні дії, вчинки.
Чим далі розгортаються події, тим яснішою стає груба механіка змови колонізаторів проти Єгипту. Дії західних держав — це гра з вогнем (Рад. Укр., 18.IX 1956, 1).
2. Підпорядковане сукупності правил, прийомів або основане на певних умовах заняття, що є розвагою або розвагою та спортом одночасно.
Шахи стали в нашій країні справді народною грою (Перша книга шахіста, 1952, 3);
— Товариші, ігри! . У сусіда давайте!.. (Головко, І, 1957, 152);
В дитинстві, до школи, його захоплювала військова гра (Ле, Право.., 1957, 14);
// Набір предметів для такого заняття.
Настільна гра; Продаж дитячих ігор.
∆ Олімпі́йські і́гри — великі міжнародні спортивні змагання, що організовуються раз на чотири роки (за назвою старогрецьких національних спортивних свят у м. Олімпії).
За кількістю учасників Спартакіада народів СРСР набагато перевищує XV олімпійські ігри, які були найбільшими змаганнями останніх років (Рад. Укр., 5. VIII 1956, 1).
3. тільки одн. Дія за знач. гра́ти² 7.
Моя пам’ять, той нерозлучний секретар мій, вже записує.. гру світла на посинілих лицях (Коцюб., І, 1955, 420);
Давно вже лід розтанув на Дніпрі, і хвиля вдаль, до моря, тепло лине. Милується мій зір у сяйва й тіней грі найкращою рікою України (Сос., Близька далина, 1960, 21).
4. тільки одн. Дія за знач. гра́ти² 1.
Усівши [усівшись], впилася [Оля] очима в оркестр, котрий розпочав гру (Фр., II, 1950, 72);
Тепер у хаті Чайок щодня гриміла гармонь, щодня приходили рибалки послухати гру і оповідання веселого червонофлотця (Донч., Вибр., 1948, 106).
5. тільки одн. Дія за знач. гра́ти² 8.
Коли артист керується самою тільки школою, самим тільки розумом, гра його холодна, штучна, одноманітна і безкольорова (Думки про театр, 1955, 84);
Чехов і Толстой захоплювалися проникливо простою грою геніальної Заньковецької (Рильський, III, 1956, 23).
6. тільки одн. Ряд дій, спрямованих до певної мети; інтрига, таємний задум.
В голові Себастьяна виникло раптове рішення. Вони негайно підуть до старого Антоніо і поведуть із ним дипломатичну гру (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 109);
— Скільки я зрозумів, почалась якась складна гра з новими, несподіваними учасниками, які до хімії не мають ніякого відношення (Шовк.. Інженери, 1956, 214).
◊ Гра слова́ми — жарт, побудований на вживанні різних за значенням слів однакового звучання; каламбур.
Дуже добре знаючи українську мову і тонко схоплюючи відтінки і змістові можливості слова, І. Тобілевич іноді застосовує в розгляданих п’єсах так звану гру словами (Курс сучасної укр. літ мови. І, 1951, 380).
Словник української мови (СУМ-11)