гра
ГРА, и , ж. (мн. і́гри, і́гор).
1. Дія за знач. гра́ти² 2, гра́тися 1; забава.
Оксано, Оксано!..де твої танці та скоки? де твої ігри та щебетання?.. (Кв.-Осн., II, 1956, 443);
// Заняття дітей.
Обидві дівчини, мала і велика, були між собою у щирій приязні, я часто заставала їх за розмовою або якоюсь дитячою грою (Л. Укр., III, 1952, 612);
В ряді праць показано роль гри, що є провідною діяльністю в дошкільному віці, в розвитку мислення дітей (Рад. психол. наука.., 1958, 184).
◊ Гра з вогне́м — дуже небезпечні дії, вчинки.
Чим далі розгортаються події, тим яснішою стає груба механіка змови колонізаторів проти Єгипту. Дії західних держав — це гра з вогнем (Рад. Укр., 18.IX 1956, 1).
2. Підпорядковане сукупності правил, прийомів або основане на певних умовах заняття, що є розвагою або розвагою та спортом одночасно.
Шахи стали в нашій країні справді народною грою (Перша книга шахіста, 1952, 3);
— Товариші, ігри! . У сусіда давайте!.. (Головко, І, 1957, 152);
В дитинстві, до школи, його захоплювала військова гра (Ле, Право.., 1957, 14);
// Набір предметів для такого заняття.
Настільна гра; Продаж дитячих ігор.
∆ Олімпі́йські і́гри — великі міжнародні спортивні змагання, що організовуються раз на чотири роки (за назвою старогрецьких національних спортивних свят у м. Олімпії).
За кількістю учасників Спартакіада народів СРСР набагато перевищує XV олімпійські ігри, які були найбільшими змаганнями останніх років (Рад. Укр., 5. VIII 1956, 1).
3. тільки одн. Дія за знач. гра́ти² 7.
Моя пам’ять, той нерозлучний секретар мій, вже записує.. гру світла на посинілих лицях (Коцюб., І, 1955, 420);
Давно вже лід розтанув на Дніпрі, і хвиля вдаль, до моря, тепло лине. Милується мій зір у сяйва й тіней грі найкращою рікою України (Сос., Близька далина, 1960, 21).
4. тільки одн. Дія за знач. гра́ти² 1.
Усівши [усівшись], впилася [Оля] очима в оркестр, котрий розпочав гру (Фр., II, 1950, 72);
Тепер у хаті Чайок щодня гриміла гармонь, щодня приходили рибалки послухати гру і оповідання веселого червонофлотця (Донч., Вибр., 1948, 106).
5. тільки одн. Дія за знач. гра́ти² 8.
Коли артист керується самою тільки школою, самим тільки розумом, гра його холодна, штучна, одноманітна і безкольорова (Думки про театр, 1955, 84);
Чехов і Толстой захоплювалися проникливо простою грою геніальної Заньковецької (Рильський, III, 1956, 23).
6. тільки одн. Ряд дій, спрямованих до певної мети; інтрига, таємний задум.
В голові Себастьяна виникло раптове рішення. Вони негайно підуть до старого Антоніо і поведуть із ним дипломатичну гру (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 109);
— Скільки я зрозумів, почалась якась складна гра з новими, несподіваними учасниками, які до хімії не мають ніякого відношення (Шовк.. Інженери, 1956, 214).
◊ Гра слова́ми — жарт, побудований на вживанні різних за значенням слів однакового звучання; каламбур.
Дуже добре знаючи українську мову і тонко схоплюючи відтінки і змістові можливості слова, І. Тобілевич іноді застосовує в розгляданих п’єсах так звану гру словами (Курс сучасної укр. літ мови. І, 1951, 380).
Значення в інших словниках
- гра — (розважальне заняття) забава, розм. гулянка, заст. ігрище. Словник синонімів Полюги
- гра — Іноді виникають труднощі у відмінюванні цього іменника. Хибне вживання певних форм зрідка бачимо і в друкованому тексті. Приміром, у Панаса Мирного: “Ігра їх (дівчат) така – беруться ключем за руки і, співаючи, пробігають попід руками першої пари. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- гра — гра іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири гри Орфографічний словник української мови
- гра — Забава, забавка, грище, гулянка; У ФР. спорт, розвага; (променів) мигтіння, мерехтіння, переливання; (оркестри) виступ, (артиста) виконання; (дипломатична) інтрига, таємний маневр; ігрище, граття, грання. Словник синонімів Караванського
- гра — -и, ж. (мн. ігри, ігор). 1》 Дія за знач. грати 2), гратися 1); забава. || Заняття дітей. 2》 Підпорядковане сукупності правил, прийомів або основане на певних умовах заняття, що є розвагою або розвагою та спортом одночасно. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гра — ГРА, и, ж. (мн. і́гри, і́гор). 1. Дія за знач. гра́ти 2, гра́тися 1; забава. Оксано, Оксано! .. де твої танці та скоки? де твої ігри та щебетання?.. (Г. Квітка-Основ'яненко); // Заняття дітей. Словник української мови у 20 томах
- гра — гра: ◊ входити в гру мати значення, вагу; бути значущим, впливовим (ст): Мій дядько Володимир Шухевич... товаришував зі всіма професорами в нашій гімназії, так що в дійсності він тут входив в гру, а не моя мала ростом і умом особа (Шухевич) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- гра — гра з відкри́тими ко́зирями. Дії, розмова без приховування правди, справжніх намірів, задумів і т. ін. — Ну, скажімо, засудження до розстрілу. Було? — Багрича пересмикнуло. Це вже гра з відкритими козирями.— Ви що — ясновидиця? — Ні, я лікар (Л. Фразеологічний словник української мови
- гра — ГРА — форма вільного самовиявлення людини, котра передбачає реальну відкритість світові можливого й розгортається — як імпровізація, змагання або як вистава, репрезентація певних ситуацій, смислів, стану речей. Філософський енциклопедичний словник
- гра — ГРА (розважальне заняття), ЗАБА́ВА, ЗА́БАВКА, ГРИ́ЩЕ перев. мн., І́ГРАШКА рідше, ГУ́ЛЯ́НКА рідше, І́ГРИЩЕ заст. Я часто заставала їх за розмовою або за якоюсь дитячою грою (Леся Українка); Незчулася (Василина)... Словник синонімів української мови
- гра — Гра, гри, грі, гро́ю; і́гри, і́гор Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гра — Гра, гри ж. Игра. Федьк. І. 135. Словник української мови Грінченка