гра
ГРА, и, ж. (мн. і́гри, і́гор).
1. Дія за знач. гра́ти 2, гра́тися 1; забава.
Оксано, Оксано! .. де твої танці та скоки? де твої ігри та щебетання?.. (Г. Квітка-Основ'яненко);
// Заняття дітей.
Обидві дівчини, мала і велика, були між собою у щирій приязні, я часто заставала їх за розмовою або якоюсь дитячою грою (Леся Українка);
В ряді праць показано роль гри, що є провідною діяльністю в дошкільному віці, в розвитку мислення дітей (з наук. літ.).
2. Підпорядковане сукупності правил, прийомів або засноване на певних умовах заняття, що є розвагою або спортом.
Футболісти вибігли на поле .. Свисток – і гра почалась (М. Томчаній);
В дитинстві, до школи, його захоплювала військова гра (Іван Ле);
Шахи стали в нашій країні справді народною грою (з навч. літ.);
// Набір предметів для такого заняття.
Настільна гра;
Продаж дитячих ігор.
3. тільки одн. Дія за знач. гра́ти 7.
Моя пам'ять, той нерозлучний секретар мій, вже записує .. гру світла на посинілих лицях (М. Коцюбинський);
Давно вже лід розтанув на Дніпрі, і хвиля вдаль, до моря, тепло лине. Милується мій зір у сяйва й тіней грі найкращою рікою України (В. Сосюра).
4. тільки одн. Дія за знач. гра́ти 1.
Усівши [усівшись], впилася [Оля] очима в оркестр, котрий розпочав гру (І. Франко);
Тепер у хаті Чайок щодня гриміла гармонь, щодня приходили рибалки послухати гру і оповідання веселого червонофлотця (О. Донченко).
5. тільки одн. Дія за знач. гра́ти 8.
Чехов і Толстой захоплювалися проникливо простою грою геніальної Заньковецької (М. Рильський);
Коли артист керується самою тільки школою, самим тільки розумом, гра його холодна, штучна, одноманітна і безкольорова (з мемуарної літ.).
6. Ряд дій, спрямованих до певної мети із застосуванням інтриг, підступів і т. ін.
В голові Себастьяна виникло раптове рішення. Вони негайно підуть до старого Антоніо і поведуть із ним дипломатичну гру (Ю. Бедзик);
– Скільки я зрозумів, почалась якась складна гра з новими, несподіваними учасниками, які до хімії не мають ніякого відношення (Ю. Шовкопляс);
Часто наші заходи, які ми проводимо, зорганізовані і скидаються швидше на пустопорожні апаратні ігри (з газ.).
7. Дія за знач. гра́ти 9.
Керівництво деяких політичних партій прийняло мудре рішення не втручатися у політичну гру влади та опозиції (із журн.).
(1) Аза́ртні і́гри – ігри, у яких виграш пов'язаний з ризиком і залежить від випадкових обставин.
[Любов:] В лотереї, як і в усякій азартній грі, головне – риск і осягнення мети (Леся Українка);
– Просто так грати нецікаво. На гроші ви, певне, не захочете. – Я противник азартних ігор, – мовив я поважно (Валерій Шевчук);
Вихо́дити (вибува́ти) / ви́йти (ви́бути) з гри див. вихо́дити;
(2) Спорти́вні і́гри – переважно рухливі ігри, основною рисою яких є спортивна боротьба (футбол, волейбол, баскетбол, хокей, теніс і т. ін.).
Розрізняють основні типи спортивних ігор: командні, особисті та парні (з газ.).
△ (3) Гра в одні́ воро́та:
а) (спорт.) у футболі, гандболі та інших спортивних іграх з двома воротами – ситуація, в умовах якої слабша спортивна команда не може захистити власних воріт і зазнає постійних атак з боку сильнішого супротивника.
Очікуваної битви у матчі “Дніпро” – “Динамо” уболівальники так і не побачили, то була гра в одні ворота (з газ.);
б) (перен.) зіткнення, ситуація, суперечка і т. ін., у яких одна із сильніших сторін перемагає або діє на свою користь.
Найгірший (бо найдорожчий) варіант, коли застави бракує і кредит доводиться страхувати. Це вже гра в одні ворота: найімовірніше, вам нав'яжуть і страхову компанію, і чималенький страховий відсоток (з наук.-попул. літ.);
(4) Дефлімпі́йські і́гри – всесвітні спортивні змагання людей з вадами слуху, що проходять раз на чотири роки.
Перші Дефлімпійські ігри пройшли у 1924 році в Парижі. Учасниками були делегації 10 країн (з наук.-попул. літ.);
(5) Олімпі́йські і́гри – міжнародні спортивні змагання, що організовують раз на чотири роки (за назвою старогрецьких національних спортивних свят у м. Олімпії).
Перша грецька олімпіада відбулася, як вважають, 776 р. до н. е., остання – 393 р. н. е. Новодобові олімпійські ігри поновлено в пам'ять стародавніх ігор з ініціативи французького археолога П'єра де Кубертена 1896 р. (з наук.-попул. літ.);
(6) Параолімпі́йські і́гри – міжнародні спортивні змагання для людей з обмеженими фізичними можливостями, які традиційно проводять після Олімпійських ігор.
Уперше Параолімпійські ігри були проведені у 1964 році (з наук.-попул. літ.).
◇ Вести́ гру див. вести́;
(7) Гра в мовча́нку – ухиляння від розмови, виступу і т. ін.; відмовчування.
Я програв йому гру в мовчанку (В. Шкляр);
Гра в мовчанку затяглася. Ніхто не хотів брати слово (з газ.);
(8) Гра з відкри́тими ко́зирями (ка́ртами) – дії, розмова без приховування правди, справжніх намірів, задумів і т. ін.
– Ну, скажімо, засудження до розстрілу. Було? – Багрича пересмикнуло. Це вже гра з відкритими козирями. – Ви що – ясновидиця? – Ні, я лікар (Л. Дмитерко);
(9) Гра з вогне́м – дуже небезпечні дії без урахування можливих наслідків; великий ризик.
Він вважає, що наші літературні забавки – це небезпечне хлоп'яцтво, гра з вогнем, і така гра до добра не доведе (О. Гончар);
Такі непродумані дії – гра з вогнем (з газ.);
(10) Гра на пу́бліку – звертання до почуттів, настроїв, упереджень людей з метою відволікти їх від серйозного та об'єктивного розгляду якогось питання.
Ця гра в любов на публіку геть зіпсувала Тарасу настрій (Василь Шевчук);
Впокорення її лише тимчасове, поки є сторонні, і вона втішає себедумкою, що ці дурнуваті вибрики її чоловіка лише гра на публіку (Ю. Винничук);
Демагогія і гра на публіку в принципі унеможливлює обговорення будь-яких проблем і розробку стратегії їх вирішення (із журн.);
(11) Гра приро́ди – рідкісне, унікальне явище; значне відхилення від норми; дивина.
Вчені-ліліпути думали, що скрізь живуть лише ліліпути, а вчені-велетні вирішили, що Гуллівер зовсім не людина, а просто гра природи (з газ.);
(12) Гра слова́ми (слів) – вислів, побудований на використанні різних за значенням слів однакового звучання; каламбур.
Дуже добре знаючи українську мову і тонко схоплюючи відтінки і змістові можливості слова, І. Тобілевич іноді застосовує в розглядуваних п'єсах так звану гру словами (з наук. літ.);
При грі словами використовуються як однозвучні слова чи вирази (омоніми), так і близькозвучні, лише подібні за своїм звучанням (пароніми) (з наук.-попул. літ.);
Завдяки доцільному, вмотивованому використанню такого мовного явища, як гра слів, наша мова стає влучнішою, гострішою (з наук.-попул. літ.);
До́бра мі́на при пога́ній грі див. мі́на¹;
Роби́ти до́бру мі́ну при пога́ній (недо́брій) грі див. роби́ти.
Значення в інших словниках
- гра — (розважальне заняття) забава, розм. гулянка, заст. ігрище. Словник синонімів Полюги
- гра — Іноді виникають труднощі у відмінюванні цього іменника. Хибне вживання певних форм зрідка бачимо і в друкованому тексті. Приміром, у Панаса Мирного: “Ігра їх (дівчат) така – беруться ключем за руки і, співаючи, пробігають попід руками першої пари. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- гра — гра іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири гри Орфографічний словник української мови
- гра — Забава, забавка, грище, гулянка; У ФР. спорт, розвага; (променів) мигтіння, мерехтіння, переливання; (оркестри) виступ, (артиста) виконання; (дипломатична) інтрига, таємний маневр; ігрище, граття, грання. Словник синонімів Караванського
- гра — -и, ж. (мн. ігри, ігор). 1》 Дія за знач. грати 2), гратися 1); забава. || Заняття дітей. 2》 Підпорядковане сукупності правил, прийомів або основане на певних умовах заняття, що є розвагою або розвагою та спортом одночасно. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гра — гра: ◊ входити в гру мати значення, вагу; бути значущим, впливовим (ст): Мій дядько Володимир Шухевич... товаришував зі всіма професорами в нашій гімназії, так що в дійсності він тут входив в гру, а не моя мала ростом і умом особа (Шухевич) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- гра — гра з відкри́тими ко́зирями. Дії, розмова без приховування правди, справжніх намірів, задумів і т. ін. — Ну, скажімо, засудження до розстрілу. Було? — Багрича пересмикнуло. Це вже гра з відкритими козирями.— Ви що — ясновидиця? — Ні, я лікар (Л. Фразеологічний словник української мови
- гра — ГРА — форма вільного самовиявлення людини, котра передбачає реальну відкритість світові можливого й розгортається — як імпровізація, змагання або як вистава, репрезентація певних ситуацій, смислів, стану речей. Філософський енциклопедичний словник
- гра — ГРА (розважальне заняття), ЗАБА́ВА, ЗА́БАВКА, ГРИ́ЩЕ перев. мн., І́ГРАШКА рідше, ГУ́ЛЯ́НКА рідше, І́ГРИЩЕ заст. Я часто заставала їх за розмовою або за якоюсь дитячою грою (Леся Українка); Незчулася (Василина)... Словник синонімів української мови
- гра — Гра, гри, грі, гро́ю; і́гри, і́гор Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гра — ГРА, и , ж. (мн. і́гри, і́гор). 1. Дія за знач. гра́ти² 2, гра́тися 1; забава. Оксано, Оксано!..де твої танці та скоки? де твої ігри та щебетання?.. (Кв.-Осн., II, 1956, 443); // Заняття дітей. Словник української мови в 11 томах
- гра — Гра, гри ж. Игра. Федьк. І. 135. Словник української мови Грінченка