гра

гра з відкри́тими ко́зирями. Дії, розмова без приховування правди, справжніх намірів, задумів і т. ін. — Ну, скажімо, засудження до розстрілу. Було? — Багрича пересмикнуло. Це вже гра з відкритими козирями.— Ви що — ясновидиця? — Ні, я лікар (Л. Дмитерко).

гра з вогне́м. Дуже небезпечні дії без урахування можливих наслідків; великий ризик. Він вважає, що наші літературні забавки — це небезпечне хлоп’яцтво, гра з вогнем, і така гра до добра не доведе (О. Гончар); Такі непродумані дії — гра з вогнем (З газети).

гра слова́ми. Вислів, побудований на вживанні різних за значенням слів однакового звучання; каламбур. Дуже добре знаючи українську мову і тонко схоплюючи відтінки і змістові можливості слова, І. Тобілевич іноді застосовує в розглядуваних п’єсах так звану гру словами (Курс іст. укр. літ. мови); При грі словами використовуються як однозвучні слова чи вирази (омоніми), так і близькозвучні, лише подібні за своїм звучанням (пароніми) (Культура сл.). гра слів. Завдяки доцільному, вмотивованому використанню такого мовного явища, як гра слів, наша мова стає влучнішою, гострішою (Культура сл.).

гра́ти (гра́тися) в ляльки́ з ким і без додатка. Діяти несерйозно, бути нещирим з ким-небудь і т. ін. Мені здалось, що редакція грає в ляльки з народом... (Леся Українка). гра в ляльки́. То була не робота, а якась незрозуміла гра в ляльки (З журналу).

гра́ти (гра́тися) в мо́вча́нку з ким і без додатка. Ухилятися від розмови, виступу і т. ін.; відмовчуватися, не розмовляти. (Ярина:) Я собі здумала: як ото наші хлопці грають в мовчанку (Леся Українка); Грати в мовчанку з Кроквою після його галасу на зоринах було значно важче, ніж під час короткочасних зустрічей із Сохацьким (Л. Дмитерко); — Я лікар. А гратись у мовчанку нема часу (Л. Дмитерко). гра в мовча́нку. Гра в мовчанку затяглася. Ніхто не хотів брати слово (З газети).

до́бра мі́на при пога́ній грі. Приховування за зовнішнім спокоєм, веселим настроєм незадоволення, страху і т. ін.; маскування. То вже була добра міна при поганій грі. І приховувала вона реальний страх перед реальною силою (З журналу); То вже було не що інше, як добра мина при поганій грі (З газети).

роби́ти до́бру мі́ну при пога́ній (недо́брій) грі. За зовнішнім спокоєм, веселістю приховувати тривогу, незадоволення, неприємності, прикрощі і т. ін. Не вішати носи, коли в серці кішки скребуться, робити добру міну при зовсім недобрій грі,— на таке здатний не всякий (Ю. Шовкопляс). роби́ти до́брі мі́ни. Усі (в сім’ї) намагались робити добрі міни, а кожен про себе думав: чи доведеться ще зійтись усім хоч раз у житті? (В. Гжицький).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гра — (розважальне заняття) забава, розм. гулянка, заст. ігрище. Словник синонімів Полюги
  2. гра — Іноді виникають труднощі у відмінюванні цього іменника. Хибне вживання певних форм зрідка бачимо і в друкованому тексті. Приміром, у Панаса Мирного: “Ігра їх (дівчат) така – беруться ключем за руки і, співаючи, пробігають попід руками першої пари. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. гра — гра іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири гри Орфографічний словник української мови
  4. гра — Забава, забавка, грище, гулянка; У ФР. спорт, розвага; (променів) мигтіння, мерехтіння, переливання; (оркестри) виступ, (артиста) виконання; (дипломатична) інтрига, таємний маневр; ігрище, граття, грання. Словник синонімів Караванського
  5. гра — -и, ж. (мн. ігри, ігор). 1》 Дія за знач. грати 2), гратися 1); забава. || Заняття дітей. 2》 Підпорядковане сукупності правил, прийомів або основане на певних умовах заняття, що є розвагою або розвагою та спортом одночасно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. гра — ГРА, и, ж. (мн. і́гри, і́гор). 1. Дія за знач. гра́ти 2, гра́тися 1; забава. Оксано, Оксано! .. де твої танці та скоки? де твої ігри та щебетання?.. (Г. Квітка-Основ'яненко); // Заняття дітей. Словник української мови у 20 томах
  7. гра — гра: ◊ входити в гру мати значення, вагу; бути значущим, впливовим (ст): Мій дядько Володимир Шухевич... товаришував зі всіма професорами в нашій гімназії, так що в дійсності він тут входив в гру, а не моя мала ростом і умом особа (Шухевич) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. гра — ГРА — форма вільного самовиявлення людини, котра передбачає реальну відкритість світові можливого й розгортається — як імпровізація, змагання або як вистава, репрезентація певних ситуацій, смислів, стану речей. Філософський енциклопедичний словник
  9. гра — ГРА (розважальне заняття), ЗАБА́ВА, ЗА́БАВКА, ГРИ́ЩЕ перев. мн., І́ГРАШКА рідше, ГУ́ЛЯ́НКА рідше, І́ГРИЩЕ заст. Я часто заставала їх за розмовою або за якоюсь дитячою грою (Леся Українка); Незчулася (Василина)... Словник синонімів української мови
  10. гра — Гра, гри, грі, гро́ю; і́гри, і́гор Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. гра — ГРА, и , ж. (мн. і́гри, і́гор). 1. Дія за знач. гра́ти² 2, гра́тися 1; забава. Оксано, Оксано!..де твої танці та скоки? де твої ігри та щебетання?.. (Кв.-Осн., II, 1956, 443); // Заняття дітей. Словник української мови в 11 томах
  12. гра — Гра, гри ж. Игра. Федьк. І. 135. Словник української мови Грінченка