дзвінка —
дзві́нка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
дзвінка —
ДЗВІ́НКА, и, ж., розм. Бубнова масть у картах. Один козак танцює під акомпанемент товариша, поряд із яким лежать гральні карти німецького типу: шістка дзвінки та карта зеленої масті, схоже, що це шістка жиру (із журн.).
Словник української мови у 20 томах
дзвінка —
Дзвінка, -ки ж. Бубновая масть въ картахъ. КС. 1887, VI. 463. йому дзвінка світить. Ему везетъ.
Словник української мови Грінченка