дзвінка

Дзвінка, -ки

ж. Бубновая масть въ картахъ. КС. 1887, VI. 463. йому дзвінка світить. Ему везетъ.

Значення в інших словниках

1. дзвінка — дзві́нка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. дзвінка — ДЗВІ́НКА, и, ж., розм. Бубнова масть у картах. Один козак танцює під акомпанемент товариша, поряд із яким лежать гральні карти німецького типу: шістка дзвінки та карта зеленої масті, схоже, що це шістка жиру (із журн.).  Словник української мови у 20 томах
3. дзвінка — дзвінка (дзву́нка) карт. бубна (ср, ст)||каро  Лексикон львівський: поважно і на жарт