дитинний —
ДИТЯ́ЧИЙ (стосовний дитини, дитинства: як у дитини), МАЛЕ́ЧИЙ розм., ДИТИ́ННИЙ розм., ДИТИ́НЯЧИЙ розм., ДІТО́ЧИЙ діал. В уяві Небесника з'явилися дві голови дитячі (М. Томчаній); Папір з малечих літ псувати Навик я (М.
Словник синонімів української мови
дитинний —
Дити́нний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
дитинний —
ДИТИ́ННИЙ, а, е, діал. Дитячий. В голові все нові.. видумки дитинні, все сміються сі невинні очі карі та живі (Мак., Вибр., 1954, 431).
Словник української мови в 11 томах
дитинний —
Дитинний, -а, -е Дѣтскій, рябячій.
Словник української мови Грінченка