дич

дич дикун (м, ср, ст): Ти даремно кажеш, що наш малий не вміє поводитися в церкві. Ти ще інших дітисок не видів, то не діти, а просто дич якась. Ніякого виховання ні в батьків, ні в дітей (Авторка)

Значення в інших словниках

1. Дич — Дич іменник чоловічого роду населений пункт в Україні  Орфографічний словник української мови
2. дич — Дикунство, див. глуш, гуща  Словник чужослів Павло Штепа
3. дич — див. дикий  Словник синонімів Вусика