довг

довг борг (ст)

◊ вроди́тися в довга́х про марнотратника (ст): Він, певно, вже вродився в довгах (Франко)

◊ записа́ти <�той> довг ву́гльом у комині про борг, який ніколи не повернуть (Франко)

Значення в інших словниках

1. довг — Довг. Борг, заборгованість. Відтак, щоб не остати ся в довзі з відповідями на згадані повисше докори, скажемо коротко ось що: саме обмежене числа коршем не поможе заведеню тверезости (Б.  Українська літературна мова на Буковині
2. довг — -у, ч., діал. 1》 Борг. 2》 Обов'язок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. довг — 1. борг, позика, залеглість, набір 2. обов'язок, повинність, зобов'язання  Словник чужослів Павло Штепа
4. довг — Без довгу нема торгу. Нарікання купця, який мусів давати кредит своїм покупцям. Великий довг робить довжника невільником. Великий довг, це великі зобов'язання до сповнення. Довг тому називається довг, бо довго не віддається.  Приповідки або українсько-народня філософія
5. довг — ДОВГ, у, ч., діал. 1. Борг. Семен спродав трохи хліба й заплатив пану Янковському п’ятдесят карбованців довгу (Коцюб., І, 1955, 116); — Но-но, гадкуй, Василю, щоби сплатили довгі — попередив Фрід Порадюка (Чендей, Вітер.., 1958, 197). 2. Обов’язок.  Словник української мови в 11 томах
6. довг — Довг, -гу м. Долгъ. Узяв його дідько за старий довг. Ном. № 8314. Голод мутить, а довг крутить. Ном. № 10654. ум. довжок. Чуб. V. 1095.  Словник української мови Грінченка