дрань

дрань лайл. 1. підла, непорядна людина; нікчема, негідник (ср, ст)|| = креатура

◊ дрань воста́тний (оста́тний) = дрань і (ст)

◊ ка́вал дра́ня = дрань і (ст)

2. нечемна дитина (ср, ст)|| = гівнюк

Значення в інших словниках

1. дрань — дрань іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. дрань — -і, ж., збірн. Те саме, що дранка I 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дрань — див. бідний  Словник синонімів Вусика
4. дрань — ДРАНЬ, і, ж., збірн. Те саме, що дра́нка¹ 1. Коли їхали тією стороною, то бачили його будинок, дранню критий (Мирний, III, 1954, 333).  Словник української мови в 11 томах
5. дрань — Дрань, -ні ж. 1) = дрантя. Як люде дрань, то така їх Ордань. Ном. №7126. 2) = драниця. Левиц. І. 92.  Словник української мови Грінченка