дубина
дуби́на:
◊ в дуби́ну піти́ пропасти; зійти нанівець (ср, ст): У часі великої Брусилівської офензиви, коли на мою сотню спадав дощ російських ґранатів і шрапнелів різного калібру, в часі, коли так густо стріляно, що за стрілянину, як за марнування муніції, пішов в дубину російський командант того відтинку, знаний з Російсько-японської війни генерал Куропаткін, отже, в часі того страшного барабанного вогню прийшов до моєї сотні, до перших стрілецьких ровів, ніхто інший, але тодішній командант армії принц Леопольд фон Баєрн (Шухевич)
Лексикон львівський: поважно і на жарт