дубина

ДУБИ́НА, и, ж.

1. Дубовий ліс, гай: дубова памолодь.

Обійшов [Гриць] чимало пущ І знайшов-таки в дубині Темний папороті кущ (Щог., Поезії, 1958, 245);

Кругло оброслий дубиною, горб зеленів в долині (Вирган, Квіт. береги, 1950, 87);

Юджін Вернер лежав у молодій дубині на краю картопляного поля й пильно вивчав одиноку ферму (Загреб., Європа 45, 1959, 218).

2. збірн. Будівельні матеріали з деревини дуба.

Поставлю.. сіни з сухої дубини, — Ой, буду я в тебе кожної години (Укр.. лір. пісні, 1958, 137);

Григоркова хата була з дубини (Козл., Ю. Крук, 1957, 242).

3. Окреме дерево дуба.

Тесля сидить на бережку, Курить махорку, думу гадає: Як він звалить дубину важку Десь на Одері, а чи на Дунаю (Мал., II, 1956, 148).

4. Товста важка дубова палиця.

Горбатого виправить могила, а упертого дубина (Укр.. присл.., 1955, 229);

[Степан:] Змалку — лозиною та батогом, а тепер вже й дубина не поможе (Крон., II, 1958, 46).

Значення в інших словниках

1. дубина — Дуби́на: — дубовий ліс [25]  Словник з творів Івана Франка
2. Дубина — Дуби́на прізвище  Орфографічний словник української мови
3. дубина — -и, ж. 1》 Дубовий ліс, гай: дубова памолодь. 2》 збірн. Будівельні матеріали з деревини дуба. 3》 Окреме дерево дуба. 4》 Товста важка дубова палиця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. дубина — Дрюк, кий, ломака, див. палка  Словник чужослів Павло Штепа
5. дубина — дуби́на: ◊ в дуби́ну піти́ пропасти; зійти нанівець (ср, ст): У часі великої Брусилівської офензиви, коли на мою сотню спадав дощ російських ґранатів і шрапнелів різного калібру, в часі, коли так густо стріляно, що за стрілянину...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. дубина — див. палиця  Словник синонімів Вусика
7. дубина — ЛІС (велика площа землі, заросла деревами й кущами), БІР, ГАЙ, ПЕРЕ́ЛІСОК, ПЕРЕЛІ́С діал., ПРИ́ЛІС рідше (невеликий, перев. листяний ліс); ДІБРО́ВА (листяний ліс, у якому переважає дуб); ДУБИ́НА, ДУБНЯ́К, ДУБНИ́К, ДУБИ́ННЯ розм.  Словник синонімів української мови