дутися —
ду́тися дієслово недоконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
дутися —
Роздиматися, роздуватися, надиматися, надуватися; (мов на троні) приндитися, чванитися, гнути кирпу; (на кого) сердитися, ображатися, копилити губи, д. бурмоситися; (у карти) ФАМ. різатися, грати.
Словник синонімів Караванського
дутися —
[дутиес'а] дмус'а, дмес':а, дмец':а, дмеимос'а, дмеитес'а, дмуц':а; мин. дуўс'а, дулас'а; нак. дуйс'а, дуйтеис'а
Орфоепічний словник української мови
дутися —
дуюся, дуєшся і дмуся, дмешся; мин. ч. дувся, дулася, дулося; мн. дулися; наказ. сп. дмися, дмімося, дміться; недок., розм. 1》 Наповнюватися повітрям; роздуватися, надуватися. || Підніматися вверх, розтягуватися, розширюватися внаслідок збільшення об'єму.
Великий тлумачний словник сучасної мови
дутися —
див. сердитися; чванитися
Словник синонімів Вусика
дутися —
БУНДЮ́ЧИТИСЯ (триматися, поводитися зарозуміло, намагаючись підкреслити свою зверхність, значущість), ПИНДЮ́ЧИТИСЯ розм., ПРИ́НДИТИСЯ розм., ІНДИ́ЧИТИСЯ розм.; ПИША́ТИСЯ, ВЕЛИЧА́ТИСЯ, ГОРДУВА́ТИ, ГОРДИ́ТИСЯ розм., ГОНОРУВА́ТИ рідше, ГОНОРИ́ТИСЯ діал.
Словник синонімів української мови
дутися —
ДУ́ТИСЯ, ду́йся, ду́єшся і дму́ся, дме́шся; мин. ч. ду́вся, дула́ся, ло́ся; мн. дули́ся; наказ, сп. дми́ся, дмі́мося, дмі́ться; недок., розм. 1. Наповнюватися повітрям; роздуватися, надуватися. Не слуха Жаба, дметься гірш, Все думає, що стане більш (Гл.
Словник української мови в 11 томах
дутися —
Дутися, -дмуся, -дмешся гл. 1) Надуваться, дуться. «І де вже, сестро, нам (жабам) рівняться (до вола)», казать їй друга почала. А та не слуха.... дметься.... дметься.... Гліб. Дмись — не дмись, волом не будеш. Ном. № 2506. 2) Спесивиться.
Словник української мови Грінченка