дідівський —
-а, -е. 1》 Прикм. до дід 1), 2). || Належний дідові. || Такий, як у діда, власт. дідові. 2》 Власт. дідам (у 4 знач.), предкам; старовинний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
дідівський —
СТАРОВИ́ННИЙ (який існує здавна, поширений, прийнятий у давні часи, сприймається як застарілий), СТАРОДА́ВНІЙ, ПРАДА́ВНІЙ, СТАРОСВІ́ТСЬКИЙ, СТАРОЖИ́ТНІЙ, ДІДІ́ВСЬКИЙ, ПРА́ДІДІВСЬКИЙ, ПРА́ДІДНИЙ, ПРЕ́ДКІВСЬКИЙ, ДОПОТО́ПНИЙ ірон., жарт.
Словник синонімів української мови
дідівський —
Діді́вськи́й, -ка́, -ке́
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
дідівський —
ДІДІ́ВСЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до дід 1, 2; // Належний дідові. Була ж і нивка, одна і друга, ще дідівська, а третю він [Наум] сам вже купив (Кв.-Осн., II, 1956, 24); Тільки очі Горять дідівські (Мал., Любов, 1946, 90); // Такий, як у діда, власт. дідові.
Словник української мови в 11 томах
дідівський —
Дідівський, -а, -е 1) Дѣдовскій, предковскій. Спом'яни на них дідівську, прадідівську славу. Хата. 108. Твій рід на срібло проміняв звичай дідівський, старосвітський. Сніп. 98. 2) Нищенскій.
Словник української мови Грінченка