дідівський
ДІДІ́ВСЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до дід 1, 2;
// Належний дідові.
Була ж і нивка, одна і друга, ще дідівська, а третю він [Наум] сам вже купив (Кв.-Осн., II, 1956, 24);
Тільки очі Горять дідівські (Мал., Любов, 1946, 90);
// Такий, як у діда, власт. дідові.
Мабуть, він сьогодні з’явиться у своїх мокроступах, як минулого разу. Дідівські боти — і велюровий капелюх! (Мур., Свіже повітря.., 1962, 110).
2. Власт. дідам (у 4 знач.), предкам; старовинний.
На зміну відсталій дідівській техніці в західноукраїнські області прийшов трактор (Рад. Укр., 5.УІІІ 1949, 2);
Табуни оленів у колгоспах і радгоспах тепер значно зросли, ..і їх доглядають не дідівськими способами, а по-новому (Багмут, Щасл. день.., 1959, 253);
Дідівські звичаї.
Словник української мови (СУМ-11)