жона

жона́ дружина (ст)

♦ до́бра жона́ від Бога су́джена добра дружина – ласка Божа (Франко)

Значення в інших словниках

1. жона — жона́ іменник жіночого роду, істота жінка * Але: дві, три, чотири жони́ поет.; розм.  Орфографічний словник української мови
2. жона — див. дружина  Словник синонімів Вусика
3. жона — Жона́. Дружина. Вона (пані Матушиньска) цілком по-фільософски відкрила в сім одинокім явищу систему, спосіб мисленя протопопи, єго погляд на неї, єго жону, і була з сего задоволена (Галіп, 77) // порівн. пол. żona — дружина, рос. жена — дружина.  Українська літературна мова на Буковині
4. жона — див. ЖІНКА.  Словник синонімів Караванського
5. жона — -и, ж. 1》 нар.-поет. Заміжня особа стосовно до свого чоловіка. 2》 розм., рідко. Те саме, що жінка 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. жона — Жінка, жіночка, жінонька, дружина, дружинка, дружиночка, дружинонька, подруга, подружка, подруженька, див. супруга  Словник чужослів Павло Штепа
7. жона — ДРУЖИ́НА (одружена жінка стосовно свого чоловіка), ЖІ́НКА, ХАЗЯ́ЙКА розм., БА́БА розм., ПОЛОВИ́НА жарт., ПА́НІ розм., БЛАГОВІ́РНА заст., жарт., ЖОНА́ заст., розм.; ПА́РА, ПОДРУ́ЖЖЯ (як один із членів шлюбної пари); СТАРА́ розм.  Словник синонімів української мови
8. жона — Жона́, -ни́, жо́но! жо́ни, жон  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. жона — ЖОНА́, и́, ж. 1. нар.-поет. Заміжня особа стосовно до свого чоловіка. [Калеб:] Так, брате Джошуе, хай прийде Дженні і скаже нам, чи обіцяв їй Річард її узяти за жону (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
10. жона — Жона, -ни ж. 1) Женщина. 2) Жена. Чужі жони хорошії як макув цвіт. Чуб. V. 215. Ти не будеш мені мужем, я тобі жоною. Мет. 70. 3) Названіе хороводной весенней игры. Грин. ІІІ. 104. ум. жонухна. Ой жоно ж моя, жонухно, ревнивее серце моє. Грин. ІІІ. 105.  Словник української мови Грінченка