жонатий

жона́тий одружений (м, ср, ст): Раптом я почув розпачливий голос тієї дівчини, що ішла з Романом: “Пане інжи́нер! Ви жонатий!” (Чайківський)

Значення в інших словниках

1. жонатий — жона́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. жонатий — Одружений, пошлюблений, спарований, ір. окручений, запряжений; ПОБ. сімейний.  Словник синонімів Караванського
3. жонатий — -а, -е. Який має жінку; одружений. || з ким, на кому. Який узяв шлюб.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. жонатий — Одружений, (вона) видана, див. сім'янин  Словник чужослів Павло Штепа
5. жонатий — Біда жонатому, як собаці кудлатому. Бо кожний має до них якесь домагання. До тридцять — нежонатий, до сорок — небагатий, то нема що й починати. Життєве спостереження.  Приповідки або українсько-народня філософія
6. жонатий — ОДРУ́ЖЕНИЙ (який має дружину), ЖОНА́ТИЙ, ОЖЕ́НЕНИЙ рідше. Вася був одружений (О. Гончар); У нього було три сини жонатих, та аж чотири дочки (Г. Квітка-Основ'яненко); У мене один син нежонатий, а другий оженений (Словник Б. Грінченка).  Словник синонімів української мови
7. жонатий — Жона́тий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. жонатий — ЖОНА́ТИЙ, а, е. Який має жінку; одружений. І сниться їй той син Іван І уродливий і багатий, Уже засватаний, жонатий (Шевч., II, 1953, 287); Я сказав Ганці, що я жонатий і взагалі людина мандрівна (Ю. Янов., II, 1958, 66); // з ким, на кому.  Словник української мови в 11 томах