завертати —
заверта́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
завертати —
див. спрямовувати
Словник синонімів Вусика
завертати —
-аю, -аєш, недок., завернути, -ерну, -ернеш, док. 1》 неперех. Змінювати напрямок руху, робити поворот. 2》 неперех., розм. Заходити, заїжджати куди-небудь, до кого-небудь, повертаючи з дороги. 3》 неперех.
Великий тлумачний словник сучасної мови
завертати —
глузд за ро́зум заверта́є (заверну́в) у кого і без додатка. Хто-небудь не може нормально мислити, діяти. — Чи ви од чаду, чи з похмілля? Чи чорт за душу удряпнув? Чи напились дурного зілля, Чи глузд за розум завернув? (І. Котляревський).
Фразеологічний словник української мови
завертати —
ЗАВЕРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАВЕРНУ́ТИ, ерну́, е́рнеш, док. 1. неперех. Змінювати напрямок руху, робити поворот. Машина мчить якимись завулками, круто завертає на кожному розі (Кучер, Чорноморці, 1956, 402); Марта постояла трохи...
Словник української мови в 11 томах
завертати —
Заверта́ти, -та́ю, -єш сов. в. заверну́ти, -ну́, -неш, гл. 1) Заворачивать, заворотить; поворачивать, поворотить. Дике утя... завернуло під крильце головку та й куняє на озерці. Греб. 402. Уже коники запряжені і возики завернуті. МУЕ. III. 139.
Словник української мови Грінченка